МАЙДАН - UA

Ірина Костенко: ТРАГЕДІЯ БАБИНОГО ЯРУ - НА СОВІСТІ РАДЯНСЬКОЇ АРМІЇ ТА КПУ




 

Ірина Костенко

Хто руйнував Київ у період Другої світової?

 

Столиця України входить до списку тих європейських міст, архітектурне обличчя котрих зазнало разючого удару в період Другої світової війни. Найбільші культурні і промислові центри Європейського континенту нищили у різний спосіб. Одні стали жертвами бомбардувань з повітря, як то Дрезден чи Роттердам. Інші постраждали від навмисно спланованих акцій, коли висаджували в повітря весь історичний центр (така доля спіткала Варшаву).

 

Але в усіх цих випадках руйнівниками були війська армії противника. І лише Київ – єдине європейське місто, яке постраждало від своїх захисників. Радянська історіографія, звичайно ж, стверджувала, що центр міста був спалений військами вермахту після їхнього вступу до Києва 19 вересня 1941-го року.

 

Але офіційні архівні документи спростовують це і свідчать, що влітку 1941 року був створений штаб оборони Києва під керівництвом якого і відбувалося масштабне мінування промислових підприємств, урядових і житлових будинків.

 

Збереглася копія довідки начальника інженерної служби штабу оборони майора Чукарєва, де повідомляється, що "мінування проводилося силами взводу армійського інженерного батальйону і все здійснювалося в тісному контакті з міським комітетом партії. Мінні поля створювалися в середині міста, на кладовищах, заводських дворах, площах, у парках і садах. Секретар міському партії Шамрило координував ці дії, а також брав участь у формуванні підпільних і диверсійних груп".

 

Радянське командування логічно припустило, що після взяття Києва німці займатимуть кращі з помешкань і розпорядилося замінувати майже всі споруди в центрі міста. Розрахунок виправдався на всі сто. Зайшовши у місто 19 вересня 1941-го року, німці дійсно розташувалися у найвишуканіших будинках на Хрещатику, Прорізній, Інститутській та Пушкінській.

 

А вже 24 вересня 1941-го року пролунав перший потужний вибух, який розколов навпіл великий чотириповерховий будинок з мансардами і вежами, споруджений 1903-го року за проектом архітектора Городецького. Ця монументальна споруда за своїми пропорціями і якістю виконання не поступалася кращим зразкам архітектури європейських столиць.

Слідом за цим у повітря злетіли споруди поштамту, Радіотеатру, "Гранд-готелю", біржі, кількох особняків, серед яких зведений у мавританському стилі унікальної краси будинок Зайцева, і розкішна будівля найбільшого цирку в Європі – цирку Крутикова.

Страшної сили вибух зруйнував найпрестижніший житловий будинок Києва – так званий дім Ґінзбурга. Це був перший київський хмарочос – 12-поверхова споруда на 90 квартир і 500 кімнат.

 

Потужні вибухи спричинили великі пожежі, які тривали у центрі міста від 24 по 29 вересня і понищили майже всю забудову Хрещатика, наполовину вулиці Прорізної, Городецького і частково Лютеранської, Інститутської, Заньковецької та Грушевського.

 

Такими чином, через вибухи, організовані радянськими військовими, центр міста перетворився у суцільне згарище з руїнами будівель, які до цього представляли в архітектурному лику Києва кращі зразки модерну, неоренесансу, класицизму і необароко-рококо.

 

Загалом восени 1941-го року вибухами та пожежами було знищено 324 споруди, під руїнами яких загинуло кілька сот нацистів.

 

Через неспроможність зупинити вибухи та ліквідувати пожежі, окупаційна влада розпочала масові розстріли киян-заручників. Першими жертвами стали євреї міста. Тридцять п‘ять тисяч з яких розстріляли вже 29-30 вересня у Бабиному Яру. Сотні киян страчували після кожного випадку підпалу або диверсії підпільників.

 

Тож за смерть кількох сотень окупантів червоні командири розрахувалися десятками тисяч життів співвітчизників, при цьому перетворивши в руїни одне з найкрасивіших міст Європи. Трагедію, яка стала апофеозом терористичної діяльності радянських мінерів, офіційна історіографія також тривалий час списувала на гітлерівців.

 

Йдеться про знищення унікальної пам‘ятки українського зодчества 11-18 ст., головний храм Києво-Печерської Лаври – собор Успіння Пресвятої Богородиці. Це була українська святиня світового культурного значення, під руїнами котрої загинуло безліч безцінних мистецьких скарбів.

 

Потужним вибухом також було повністю знищено пантеон найбільших достойників української землі – київських князів, митрополитів та архімандритів, похованих в соборі.

 

 Композиційним стрижнем інтерв'єру Успенського собору був надгробок князя Костянтина Острозького - яскравий скульптурний вияв сарматської ідеології другої половини XVI століття, виконаний у ренесансному дусі. Тепер могила переможця битви під Оршею лежить під відновленим у 2000 році собором

 

Впродовж останніх років вийшло чимало публікацій зі свідченнями очевидців та архівними документами, які однозначно стверджують, що знищення Успенського собору – це справа рук радянських підпільників та агентів НКВС. Робилося це з метою вбивства президента Словаччини Тісо та високопосадовців окупаційної влади. Перебуваючи у Києві 1941-го року Тіссо мав оглянути Печерську Лавру.

 

Урочисті відвідини відбулися 3 листопада. Але щось не склалося у розрахунках червоних саперів і потужний вибух стався на мить пізніше, коли президент маріонеткової країни з почтом німецьких та словацьких офіцерів полишили територію монастиря.

 

Руйнування Успенського собору стало найбільшою втратою Києва від рук радянських мінерів. [науковий співробітник відділу історії Лаври Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Євген Кабанець вважає, що вибух здійснили німці - ІП]

 

Німецькі війська також нищили древнє місто. Але це почалося вже 1943 року, коли відступаючи, нацисти приступили до масового руйнування промислових та культурних об‘єктів на окупованих територіях. І цілком можливо, що якби восени 1941-го року радянські підпільники не висадили у повітря Хрещатик та прилеглі до нього вулиці, то їхню справу зробили б німці 1943-го. Але це припущення. Реальна історія свідчить про інше – Київ у період Другої світової війни був зруйнований під перехресним вогнем двох диктаторських режимів.

Однаково страшних і однаково ненависних до України.

 

http://www.istpravda.com.ua/columns/2013/11/7/139233/

 



Создан 09 ноя 2013